Реферат та презентація на тему: "Персональний комп'ютер, як засіб навчання"

Реферат:

План:

Вступ

1. Комп’ютер у системі засобів навчання.

2. Використання комп’ютерів на уроках.

3. Складові комп’ютера.

Висновок

Використана література

Вступ

Комп'ютер - це універсальна технічна система, спроможна чітко виконувати визначену послідовність операцій певної програми. Персональним комп'ютером (ПК) може користуватись одна людина без допомоги обслуговуючого персоналу. Взаємодія з користувачем відбувається через багато середовищ, від алфавітно-цифрового або графічного діалогу за допомогою дисплея, клавіатури та мишки до пристроїв віртуальної реальності.

Конфігурацію ПК можна змінювати в міру необхідності. Але, існує поняття базової конфігурації, яку можна вважати типовою:

системний блок;

монітор;

клавіатура;

мишка.

Комп'ютери випускаються і у портативному варіанті (laptop або notebook виконання). В цьому випадку, системний блок, монітор та клавіатура містяться в одному корпусі: системний блок прихований під клавіатурою, а монітор вбудований у кришку.

1. Комп’ютер у системі засобів навчання

Будь-яке вдосконалення процесу навчання направлено на оновлення всіх його структурних компонентів: цілей, завдань, змісту, засобів, форм, методів, результатів. При цьому будь-яка модернізація навчального процесу в кінцевому підсумку визначається попитом суспільства.

Сучасна методика навчання передбачає використання різноманітних технічних засобів навчання (ТСО), включаючи комп'ютерні та електронні засоби. Одним з обов'язкових елементів сучасної методики навчання є використання комп'ютерів. В силу високого навчального потенціалу використання комп'ютерної техніки має стати нормою на заняттях з усіх шкільних предметів. Як правило, комп'ютерні засоби навчання виявляються легко і ефективно застосовні у всіх видах навчальної діяльності на всіх формах навчальних занять з усіх навчальних предметів. Вчителі, що використовують комп'ютери в процесі навчання, помічають, що в учнів істотно змінюється ставлення до навчання, формується позитивна мотивація і інтерес до навчального предмета.
Інтерес до використання комп'ютерів у процесі навчання зумовлений в першу чергу стратегічною важливістю комп'ютерних знань. Сучасне суспільство немислиме без комп'ютерної техніки. Наприкінці другого тисячоліття персональний комп'ютер став символом цивілізації. Останнє десятиліття двадцятого століття можна охарактеризувати масовим впровадженням персональних комп'ютерів (ПК) в усі сфери життя і діяльності людини, в тому числі і в сферу освіти. Уряду економічно розвинених і динамічно розвиваються країн приділяють значну увагу комп'ютеризації державних освітніх систем.

Це виражається і в кількісному, і в якісному (вивчаються і активно використовуються дидактичні можливості комп'ютерної техніки) відношенні.

Про цілі та завдання комп'ютеризації навчання сперечаються вже давно. У теперішній же час у вітчизняній системі освіти вона спрямована переважно на навчання учнів основним прийомам роботи на персональному комп'ютері. Комп'ютер виступає предметом навчання. Однак цілком очевидно, що освоєння учнями комп'ютерних знань є більш ефективним, якщо вчитель сам в процесі навчання використовує комп'ютер. Комп'ютер разом з його можливостями повинен виступати не тільки і не стільки предметом, скільки засобом навчання. Іншими словами, необхідно не тільки навчати учнів роботі на комп'ютері, але і використовувати комп'ютер в процесі навчання учнів навчальних предметів в якості одного з основних технічних засобів.

Разом з тим, величезні успіхи у використанні комп'ютерів, швидкий і динамічний розвиток їх можливостей породили у багатьох дослідників ілюзорні надії на всемогутність комп'ютерної техніки. Багато хто вважає, що вчителі можна замінити якимсь програмним комп'ютерним комплексом. Така точка зору характерна для західних освітніх систем. Вітчизняна ж освітня система має зараз негативну тенденцію поступової орієнтації на американську систему освіти, яка використовує широкий набір комп'ютерних навчальних технологій без урахування суб'єктивного (вчительського) фактора. Подібна комп'ютерна революція в освіті, на нашу думку, несе в собі значну частку регресу.

Вчителів неможливо замінити ніякими найдосконалішими інформаційними технологіями. Адже недарма російська система освіти, в якій визначальним є вчительський фактор, за підсумками міжнародних перевірок знань та олімпіад визнається однією з кращих у світі. В основі будь дидактичної системи та методики навчання має лежати насамперед безпосереднє людське спілкування.

Що стосується процесу навчання фізики, то тут існує велика небезпека, що при масованому тотальному впровадженні персональних комп'ютерів учні можуть бути позбавлені можливості отримати навички роботи з приладами і установками, проведення натурного фізичного експерименту, безпосереднього контакту з природою . Комп'ютер, як посередник між природою і людиною, може значно погіршити якість природно-наукової освіти. Крім того, відмічено, що діти, надмірно захоплюються роботою на комп'ютерах, схильні до відходу від проблем реального життя, що в перспективі загрожує деградацією психіки, мислення і погіршенням психічного і фізичного здоров'я. Психологічні особливості впливу комп'ютерів при масованому впровадженні в усі сфери людської діяльності в даний час ще недостатньо вивчені. Щоб уникнути згубного впливу на здоров'я школярів, необхідно спеціально навчати вчителів та учнів правилам і санітарним нормам роботи на персональних комп'ютерах і вимагати неухильного їх дотримання.

2. Використання комп’ютерів на уроках

Широке впровадження в навчальний процес нових інформаційних технологій навчання, що базуються на комп’ютерній підтримці навчально-пізнавальної діяльності, відкриває перспективи щодо гуманізації навчального процесу, розширення та поглиблення теоретичної бази знань і надання результатам навчання практичної значущості, інтеграції навчальних предметів і диференціації навчання відповідно до запитів, нахилів та здібностей учнів, інтенсифікації навчального процесу й активізації навчально-пізнавальної діяльності, посилення спілкування учнів і вчителя та учнів між собою і збільшення питомої ваги самостійної навчальної діяльності дослідницького характеру, розкриття творчого потенціалу учнів і вчителів з урахуванням їхніх позицій та вподобань, специфіки перебігу навчального процесу.

При цьому насамперед ідеться про поступове і неантагоністичне, без руйнівних перебудов і реформ, вбудовування нових інформаційних технологій навчання різних навчальних предметів у діючі дидактичні системи, гармонійне поєднання традиційних та комп’ютерно-орієнтованих методичних систем навчання.

Нові інформаційні технології навчання надають потужні й універсальні засоби отримання, опрацювання, зберігання, передавання, подання різноманітної інформації, наперед розроблені засоби виконання рутинних, технічних, нетворчих операцій, пов’язаних із дослідженням різних процесів і явищ або їх моделей, розкривають широкі можливості щодо істотного зменшення навчального навантаження і водночас інтенсифікації навчального процесу, надання навчально-пізнавальній діяльності творчого, дослідницького спрямування, яка природно приваблює дитину і притаманна їй, результати якої приносять учню задоволення, стимулюють бажання працювати, набувати нових знань.

Необхідність якомога ширшого використання нових інформаційних технологій навчання різних навчальних предметів пов’язана перш за все зі значно ширшими (порівняно з традиційними технологіями навчання) можливостями розкриття загальноосвітніх функцій навчальних дисциплін, розв’язання загальних завдань навчання, виховання і розвитку школярів.

Значну роль нові інформаційні технології навчання відіграють  у формуванні загальнонаукових умінь та навичок (організаційних, загально пізнавальних, контрольно-оцінювальних), до яких належать і вміння адекватно добирати програмний засіб для розв’язування поставленого завдання, і формування та розвиток в учнів потреби неперервно розширювати та поглиблювати свої знання.

Попередні намагання проводити навчання за допомогою комп’ютерних програм, що здійснювалися ще на початку та в середині 80-х років, закінчилися невдачею. Це було викликано тим, що недосконалість програмових засобів не дозволяло отримати явну перевагу комп’ютерних технологій перед традиційними формами навчання. Іншою важливою причиною являлося те, що комп’ютер не був доступним засобом навчання. Ні вчителя, ні учні не були готові сприйняти комп’ютер як регулярний навчальний засіб.

На даний момент ситуація змінюється, сучасні персональні комп’ютери і програми дозволяють не тільки організовувати найпростіші тести, але і моделювати навчальні ситуації, за допомогою анімації, звука, фотографічної точності.

Розглянемо питання про способи використання комп’ютера у навчанні.

Найприродніша форма роботи вчителя – урок. Урок, на якому в якості технічного засобу навчання використовується комп’ютер, можна назвати уроком з комп’ютерною підтримкою (УКП). Такі уроки мають особливу структуру, але теорія УКП, на жаль, ще не розроблена. УКП мають особливі цілі, форми і особливу методику визначення результативності. Головним завданням є організація такого уроку.

Ще одне важливе теоретичне питання: для яких категорій учнів комп’ютерні технології можуть дати найбільший ефект, а для яких використання комп’ютера не приводить до значних змін результатів навчання.

Однак використання комп’ютера в навчанні не обмежується уроками з комп’ютерною підтримкою. Уроки навіть не найважливіша частина цього процесу. Реальна перспектива – використання домашнього комп’ютера в якості навчального засобу, самостійна навчальна діяльність, активне втручання вчителя в домашню освіту через персональний комп’ютер при дистанційному навчанні.

Можна виділити позитивні особливості роботи з комп’ютерною навчальною програмою:

·                                              скорочення часу вироблення технічних навичок учнів;

·                                              збільшення кількості тренувальних завдань;

·                                              досягнення оптимального темпу роботи учня;

·                                              перетворення учня на суб’єкт навчання (так як програма вимагає від нього активного управління);

·                                              застосування в навчальній діяльності комп’ютерного моделювання реальних процесів;

·                                              забезпечення навчання матеріалами із віддалених баз даних, використовуючи засоби телекомунікацій;

·                                              набуття діалогу з програмою характеру навчальної гри, що у більшості учнів підвищує мотивацію навчальної діяльності.

Потрібно враховувати і недоліки:

·                                           відсутність емоційності діалогу з програмою;

·                                           не завжди враховані програмістами особливості конкретної групи учнів;

·                                           майже повна відсутність розвитку мовлення, графічної та писемної культури учнів;

·                                           виникнення, крім помилок у вивченні навчального предмету, яких учень допускається і на традиційних уроках, також технологічних помилок – помилок роботи з комп’ютерною програмою;

·                                           подання навчального матеріалу, як правило, в умовній, надто стиснутій та одноманітній формі;

·                                           обмеження контролю знань кількома формами – тестами або програмованим опитуванням;

·                                           наявність спеціальних знань самого вчителя.

Недоліків у комп’ютерного навчання не менше, ніж переваг. Відмовлятися від комп’ютера в навчанні не можна, але не можна і зловживати комп’ютеризацією. Потрібно виробити критерії корисності використання комп’ютерів на уроці для кожної вікової групи по окремих темах, критерії оцінювання програмових засобів.

Зрозуміло, що та чи інша комп’ютерна технологія потрібна, якщо вона дозволяє отримати такі результати навчання, які не можна отримати без її використання. Наприклад, якщо програма дозволяє швидко виробити технічний навик побудови симетричних фігур на площині – така програма потрібна. Тому що без комп’ютера робота буде перевантажена масою додаткових рутинних побудов і найпростіших дій, а через велику кількість додаткових дій важко сформувати і проконтролювати потрібне вміння. Однак пізніше набуті вміння потрібно закріпити реальними побудовами, інакше справжні навички не розвинуться.

Які ж особливості комп’ютеризованого уроку. Особливо потрібно виділити наступне: крім звичайної мети уроку, урок з комп’ютерною підтримкою має технологічну мету: навчання новому методу навчальної діяльності, використанню конкретної навчальної комп’ютерної програми. Головною особливістю такого уроку є те, що перевизначаються потоки інформації на уроці – діалог вчителя з учнем відбувається через комп’ютер, який виступає в ролі третього компоненту навчання, індивідуального для кожного учня.

Можна виділити три основні задачі, які необхідно розв’язати для успішного проведення комп’ютеризованого уроку: дидактичну, методичну та організаційну. Під дидактичним забезпеченням розуміють навчальні матеріали уроку, конкретна навчальна програма та апаратура. Методична задача – визначення методів використання комп’ютерів при викладанні теми, аналіз результатів уроку і постановка наступної навчальної мети. Організаційна задача, яка легко вирішується  під час традиційного уроку, стає головною. Вона полягає в тому, щоб виробити і закріпити в учнів навички роботи з навчальною програмою, організувати роботу, уникаючи перевантаження учнів та нераціонального використання часу.

При використанні навчальних програм потрібно враховувати слабкість комп’ютерного опитування – не прослідковується хід розв’язування задачі, відсутня можливість перевірки графічних навичок і навичок проведення доведень. Отже, не можна вважати комп’ютерні тести переважаючою формою контролю. Однак для багатьох учнів робота з комп’ютерними тестами буде значно більш значущою, ніж при традиційній формі опитування. До таких дітей відносяться інтелектуально обдаровані діти, які, до того ж часто відчувають серйозні труднощі у спілкуванні із вчителем, що пов’язане із низькою комунікативною культурою. До таких учнів відносяться і невстигаючі учні. Для них не надто складний тест на комп’ютері може стати засобом самоствердження.

Постає питання: як ставитися до автоматичного виставлення оцінок учню комп’ютерною програмою. Напевно не треба довіряти цю справу комп’ютеру. Оцінка завжди суб’єктивна. Вона визначається багатьма факторами, в першу чергу, особистими якостями і взаємовідносинами вчителя і учня.

Розглянемо деякі фактори, що найбільше впливають на побудову уроку:

·                                           методична мета уроку і тип уроку, який нею визначається (пояснення нового матеріалу, закріплення, узагальнення матеріалу, проміжний контроль тощо);

·                                           кількість учнів у класі і кількість комп’ютерів в навчальному кабінеті;

·                                           гігієнічні вимоги до роботи учнів за комп’ютером;

·                                           рівень підготовки класу;

·                                           готовність учнів до нового виду навчальної діяльності (від того, наскільки учні добре володіють прийомами роботи з комп’ютерними програмами залежить темп і успіх уроку).

Потрібно пам’ятати, що основна перевага, яку комп’ютер дає на уроці, полягає в тому, що учень сам визначає темп своєї роботи з програмою. Під час традиційного уроку вчитель чітко по часу розділяє етапи уроку і відводить конкретний час на розв’язування кожної задачі. При цьому деякі учні „все виконали, що далі?..”, а інші не встигають за вчителем. Намагання таким чином побудувати комп’ютерний урок не дасть можливості реалізувати основну перевагу уроку з комп’ютерною підтримкою. Програма повинна вступити в діалог з кожним учнем, причому інтелектуальний рівень цього діалогу задається вчителем і програмою, а темп та смислові акценти – учнем.

Отже, вчитель не може керувати комп’ютерним уроком за допомогою голосу. Вихід із цієї ситуації в тому, що учень отримує програму дій на урок. Ця програма представляє собою хід уроку. Рівень деталізації навчальних етапів та керівництва діями учня залежить від викладених вище факторів. Якщо клас різнорівневий, то можна розробити окремий модуль для кожної підгрупи.

Програма дій може бути представленою у різних формах. Для технологічно слабких учнів, які недостатньо добре вміють працювати з комп’ютером, краще запропонувати віддрукований на папері план. Для інших учнів можна підготувати спеціальний файл, який можна переглядати за допомогою текстового редактора.

На уроках з комп’ютерною підтримкою не слід принижувати значення традиційного робочого зошита. При вивченні будь-якого матеріалу за допомогою  комп’ютера потрібні означення, правила, властивості та теореми необхідно записувати в зошит, як на традиційному уроці.

Розглянемо найменш сприятливу ситуацію при підготовці до уроку з комп’ютерною підтримкою: клас, з яким доведеться працювати неоднорідний за математичною підготовкою, технологічно готовий погано. В такій ситуації урок по новому матеріалу проводити не потрібно. Головною метою такого уроку повинна бути мета технологічна – навчити учнів працювати з потрібною вам програмою. Для кожної підгрупи можна виділити окрему мету уроку. Отримуємо два-три уроки в одному. Використання комп’ютера дає змогу диференціювати завдання не тільки за рівнем складності, а і за метою уроку.

Клас можна розбити на 3 групи. Кожній групі потрібно підготувати невеличке програмне завдання, яке розраховане на 10-12 хвилин самостійної роботи з комп’ютером. До уроку кожен учень знає номер свого комп’ютера (комп’ютери в класі повинні бути пронумеровані). Один і той же номер повідомляється трьом учням, що належать до різних підгруп.

Завдання учня із сильної підгрупи можна побудувати за такою схемою:

·                                           постановка мети уроку – 2хв.;

·                                           робота з комп’ютером – 10-12хв.;

·                                           робота з підручником – 10-12хв.;

·                                           розв’язування задач – 10-20хв.;

·                                           підведення підсумків уроку, домашнє завдання – 4-5хв.

Завдання учня із середньої підгрупи:

·                                           постановка мети уроку -2хв.;

·                                           робота з підручником – 10-12хв.;

·                                           робота з комп’ютером – 10-12хв.;

·                                           розв’язування задач – 10-20хв.;

·                                           підведення підсумків уроку, домашнє завдання – 4-5хв.

Завдання учня із слабкої підгрупи може мати такий вигляд6

·                                           постановка мети уроку – 2хв.;

·                                           робота з вчителем – 10-12хв.;

·                                           робота з підручником та зошитом – 10-12хв.;

·                                           робота з комп’ютером – 10-20хв.;

·                                            підведення підсумків уроку, домашнє завдання – 4-5хв.

Таким чином, урок складається з п’яти етапів. Другий етап починається для всіх одночасно. А ось зміна етапів для кожного учня індивідуальна. Учні другої і третьої підгруп знають послідовність своєї роботи за комп’ютером з даним номером. Як тільки учень першої підгрупи звільнив комп’ютер, за нього відразу сідає учень другої підгрупи, а потім – третій. Сильні учні звільняють робоче місце, як правило, раніше. Вчителю доведеться прослідкувати за тим, щоб учні другої групи не затримувались за комп’ютером надто довго. Зате слабкі учні в результаті отримують більше за всіх часу для роботи з комп’ютерною програмою.

Якщо в класі є учень, що має міцні навички роботи з комп’ютером, можна використовувати його як технічного консультанта. На цю роль можна запросити вчителя інформатики або старшокласника, якщо є така можливість.

3. Складові комп’ютера

Комп’ютер складається з багатьох частин і пристроїв.

Можна виділити основні пристрої, тобто такі, без яких комп’ютер працювати не може:

1) системний блок;

2) монітор;

3) миша;

4) клавіатура.

Розглянемо їх детальніше.

Системний блок

Системний блок можна назвати найголовнішим пристроєм комп’ютера. Від його характеристик залежить швидкодія комп’ютера,  його надійність та інші властивості. Зазвичай системний блок є найдорожчою частиною комп’ютера. Системний  блок  зовні  схожий  до  металевий  ящик. У ньому містяться процесор, пам’ять, вінчестер  (жорсткий  магнітний  диск),  DWD-привід (пристрій для роботи з лазерними дисками).

Отже, в корпусі системного блока розташовані:

■  блок електричного живлення;

■  материнська плата, на якій знаходяться процесор, оператив­на пам’ять, звукова, відео- та мережна карти;

■  допоміжні  відділення,  в  яких  знаходяться  вінчестер,  пристрій для читання та запису дисків;

■  передня панель,  на якій  знаходяться кнопки  ввімкнення та перезавантаження,  світлові  індикатори  (лампочки),  порти для USB підключень, навушників, мікрофона та ін. Слід зауважити, що порти (гнізда) для під’єднання кабелю живлення та більшості пристроїв знаходяться на задній стінці системного блоку.

Розглянемо деякі пристрої окремо.

Процесор —  це  «мозок»  комп’ютера.  Саме  процесор  керує роботою всіх пристроїв. У ньому відбуваються всі операції, які виконує комп’ютер.

Пам'ять комп'ютера, або, точніше, оперативна пам'ять — це місце для інформації, з якою працює комп’ютер. У пам’яті зберігаються програми,  вхідні дані,  результати роботи. Після вимкнення комп’ютера інформація з пам’яті зникає. Тому інформацію для зберігання записують на вінчестер, на компакт-диск (лазерний диск).

Вінчестер (інша назва — жорсткий магнітний диск) — місце на комп’ютері, де зберігається вся інформація (музика, фільми, текстові документи тощо).

Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації.

Існують монітори  різних  типів:  на  основі  електропроменевої трубки (схожі за формою на телевізор), LCD, плазмові. Головною характеристикою для більшості користувачів є розмір  екрана по діагоналі. Проте не слід забувати, що кольоропередача, яскравість, частота і навіть зовнішній вигляд є досить важливими факторами.

Клавіатура

Це клавіатура.  На ній  є клавіші  із  зображеннями цифр,  букв та інших символів.  За допомогою клавіатури в комп’ютер вводять інформацію. Клавіатури розрізняють за різноманітними характеристиками: зручність, кольорове оформлення, наявність додаткових мультиме­дійних можливостей тощо.

Миша

Миша (точніше маніпулятор типу  «миша») слугує для керування комп’ютером. Миші бувають з різною роздільною здатністю,  різних типів та форм. Багато сучасних мишей, особливо ігрових, обладнані додатковими кнопками.

Пристрої, що розташовані поза  системним  блоком, ще називають периферійними.  Окрім  вже  описаних,  є  багато  пристроїв  та приладів. Часто  їх  об’єднують у групи для  зручності  вивчення  та класифікації. Звичайно, описати навіть частину пристроїв за урок неможливо.  Тому розглянемо найголовніші.

Пристрої введення інформації

Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер.

Мишу здебільшого використовують для введення команд.

Пристрої виведення інформації

Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер.

Призначення монітора ми вже розглянули.

Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).

Пристрої зберігання інформації

Усі комп’ютери потребують певного місця для запуску програм і збереження файлів.  Існують різні типи пам’яті та пристроїв для зберігання даних, кожен з яких використовують з певною метою.

Жорсткі диски

У кожному комп’ютері є один або кілька дисків  (їх називають вінчестерами). На жорстких дисках може зберігатися велика кількість  інформації,  зокрема фотографії,  відео,  музика,  документи, програми тощо. На жорсткому диску комп’ютера інформація зберігається навіть тоді, коли комп’ютер вимкнено. Існують  також  зовнішні жорсткі  диски.  Найпростіший  спосіб збільшення обсягу вільного місця на ПК — під’єднання зовнішнього жорсткого диска. Він може доповнювати обсяг внутрішнього жорсткого диска комп’ютера, особливо якщо внутрішній диск функціонує повільніше через брак місця. На зовнішньому жорсткому диску можна зберігати резервну копію важливих файлів.

Існують  також  зовнішні жорсткі  диски.  Найпростіший  спосіб збільшення обсягу вільного місця на ПК — під’єднання зовнішнього жорсткого диска. Він може доповнювати обсяг внутрішнього жорсткого диска комп’ютера, особливо якщо внутрішній диск функціонує повільніше через брак місця. На зовнішньому жорсткому диску можна зберігати резервну копію важливих файлів. Більшість таких жорстких дисків під’єднується до USB-порту. Пристрої читання СD і  DWD-дисків.

Майже всі комп’ютери сьогодні обладнано пристроями читання СD і DWD-дисків (приводами), які зазвичай розташовано на передній панелі системного блоку. За допомогою лазерів пристрої зчитують (отримують)  дані  з  диска.  Ці  пристрої можуть  також  записувати інформацію на диски.

Завдяки  наявності  в  комп’ютері  пристрою  читання  оптичних дисків,  можна переглядати  фільми  або  прослуховувати  музичні  DWD-диски.

Флеш-пам'ять  або  просто флешка —  це маленький  портативний  пристрій  у  вигляді  брелока,  який  підключається  до USВ-порту  комп’ютера.  Подібно  до  жорсткого  диска,    флеш-пам’ять використовується для зберігання  інформації, проте зазвичай її обсяг значно менший порівняно з більшістю жорстких дисків.   Флеш-пам’ять може  мати  різний  розмір,  форму  та  зберігати гігабайти даних. Такі пристрої зручно носити із собою, що дає змогу використовувати їх для перенесення інформації з одного комп’ютера на  інший.  Флеш-пам’ять  також  називають флешкою,  флеш-брелоком, флеш-накопичувачем.

У цифрових фотокамерах, телефонах інформація зберігається на картах пам’яті (флеш-пам’яті). Інформацію на картах пам’яті можна стирати та використовувати їх знову. Ноутбуки та деякі комп’ютери обладнано вбудованими пристроями читання карт пам’яті.

Висновок

Інформатизація суспільства в сучасних умовах передбачає обов'язкове застосування комп'ютерів у шкільній освіті, що покликане забезпечити комп'ютерну грамотність та інформаційну культуру учнів.
Діапазон використання комп'ютера в навчально-виховному процесі дуже великий: від тестування учнів, обліку їхніх особистісних особливостей до гри. При цьому комп'ютер є потужним засобом підвищення ефективності навчання. Ще ніколи вчителі не отримували настільки могутнього засобу навчання.
Комп'ютер дозволяє якісно змінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість управління навчальним процесом. 

Використана література

1.http://www.referatcentral.org.ua/information_load.php?id=1521&startext=2

2.http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=11382&pg=4

3.http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=25326

4.http://5ka.at.ua/load/informatika_programuvannja/personalnij_komp_juter_sistemna_materinska_plata_referat/23-1-0-699

Презентація: