Реферат та презентація на тему: "Історія виникнення ТЗН"

Історія виникнення ТЗН

                                                План

1.Етапи розвитку технічних засобів навчання

 2..ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

     2.1 .Інформаційний фонд ТЗН

     2.2  Апаратне зебезпечення та технічне обладнання

     2.3 Класифікація ТЗН

     2.4  Ефективність використання ТЗН

     2.5 Забезпеченість ТЗН закладів освіти

    

                                               Вступ

1. Засоби навчання. Використання комп'ютерної техніки у навчанні

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому розглянутих методів навчання значною мірою залежать від матеріальних передумов.

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями.

Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За допомогою слова вчитель організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); другі — конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал); треті — є прямими об'єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); четверті — «посередники» між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії тощо); п'яті використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні та географічні карти, графіки, діаграми тощо).

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необхідний чинник засвоєння знань. До них належать: дидактична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби; екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники (грам- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телевізійні передачі.

Комплексне використання аудіовізуальних засобів навчання на уроках повинно враховувати пізнавальні закономірності навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту за допомогою цих засобів; забезпечувати органічне поєднання їх з розповіддю вчителя, іншими засобами навчання.

Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчителя з ТЗН, можливості використання різних методичних прийомів; пояснення, установка на сприймання перед демонструванням (простеженням) окремих елементів комплексу чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояснення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобів; демонстрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням); демонстрування (прослуховування), що супроводжується поясненням (синхронним коментуванням).

У процесі підготовки до проведення уроку з використанням ТЗН слід: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так і комплексу загалом; встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного питання теми; визначити методи і прийоми забезпечення активної пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок.

Учителі часто вдаються до поєднання аудіовізуальних засобів: статичних екранних і звукових посібників; динамічних і статичних екранних; динамічних екранних і звукових; динамічних і статичних, екранних, звукових.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять. Така система сприяє швидкому «проникненню» учнів у предмет, що вивчається на уроці; створює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми, пов'язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класі; зайві пересування в коридорах.

Комп'ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів навчання. Перелік професій, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і школа не може стояти осторонь цієї справи. Узагальнивши сучасні уявлення про можливості комп'ютеризації в царині освіти, можна виявити такі чотири напрями використання комп'ютерів: 1) комп'ютер як об'єкт вивчення; 2) комп'ютер як засіб навчання; 3) комп'ютер як складова частина системи управління народною освітою; 4) комп'ютер як елемент методики наукових досліджень.

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах комп'ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має забезпечити їх комп'ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп'ютерів, їх роллю в розвитку суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення завдань, а й навчити користуватися комп'ютерними редакторами, складати програми на одній із мов програмування.

За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Комп'ютер використовують для навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання — кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Водночас педагоги повинні враховувати й негативні моменти. Передусім робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. В умовах автоматизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги. Здебільшого інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко згасає. Оскільки діалог з машиною синтаксично збіднений, учень нерідко почувається «дурнішим» за комп'ютер, що згодом може стати причиною стійкого негативізму до машини1 .

Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.

1 .Історія виникнення  приладів

В історичному аспекті поряд із дефініцією “технічні засоби навчання” використовуються й такі терміни, як “педагогічна технологія” та “програмоване навчання”. Так, В.І. Боголюбов, досліджуючи еволюцію поняття “педагогічна технологія”, визначає етапи її розвитку:

Перший етап – середина 40–50-х рр. Цей період характеризується появою в навчальному процесі різноманітних технічних засобів навчання, які допомагали при подачі нової інформації. Поширеними були звукові та зорові технічні засоби (магнітофони, програвачі, проектори, телевізори). 

Другий етап – середина 50–60-х рр. У цей період були розроблені спеціальні аудіовізуальні засоби навчання, спрямовані на реалізацію навчальних цілей, створені електронні класи, лінгафонні кабінети, розроблені засоби зворотного зв’язку, начальні машини, тренажери тощо. У60-х рр. педагоги-дослідники поєднують програмоване та аудіовізуальне навчання в одному терміні “педагогічні технології”

Третій етап – 70-ті рр. до ТЗН входять інформатика та теорія комунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і різні педагогічні науки (психологія навчання, теорія управління пізнавальною діяльністю, рганізація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці)

Четвертий етап – 80-ті рр. Він окреслюється виникненням комп’ютерних лабораторій, розвитком програмних засобів, використанням інтерактивного відео.

2..ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Основна мета застосування технічних засобів навчання (ТЗН) - більш повна прак­тич­на реалізація основих дидактичних принципів навчання, інтенсифікація та раціоналізація діяль­ності вчителя і учнів. Досягти цієї мети можна на основі чіткого визначення змісту сис­те­ми ТЗН, їх інформаційних функцій, ролі та призначення, побудови ефективних технологій та методик використанням ТЗН у комплексі з іншими засобами навчання.

 Застосування ТЗН, як правило, пов'язане з засобами, на яких фотографічним, магніт­ним і іншим способами зафіксована навчальна інформація, а також апаратури і технічних при­с­тосувань, що виконують функції апаратного розкодування інформації та передачі її учням. Тому система ТЗН умовно складається з двох частин. Перша - інформаційний фонд, до якого включаються засоби, що є носіями закодованої інформації. Друга – апаратне забезпечення (проекційна, звуковідтворююча, теле­візійна, комп'ютерна апаратура) та тех­нічні пристрої, які необхідно використовувати для розкодування навчальної інформації, зафіксованої у засобах інформаційного фонду і передачі її учням.

2.1 .Інформаційний фонд ТЗН

До інформаційного фонду ТЗН відносяться: звукові, екранні, екранно-звукові (ауди­тив­ні, візуальні, аудіовізуальні) засоби. Саме такі назви у найбільшій мірі розкривають загальні форми передачі навчальної інформації учням, а також вид апаратури, технічні при­сто­сування, що необхідні для їх використання у процесі навчання.

До звукових засобів навчання відносяться фонозаписи навчальної інформації, виконані механічним, магнітним, оптичним способами на платівках, магнітній стрічці, а також радіо­передачі прямої трансляції на урок, чи у позаурочний час.

Екранні засоби навчання  - це діапозитиви, діафільми, епіпроекції, транспаранти до графопроектора, кінокільцівки, неозвучені кінофрагменти та відеозаписи, носії інформації для комп'ютерної техніки, на яких зафіксовані зображення об'єктивно існуючих явищ та процесів або їх моделей, малюнків, схем, графіків, друкованих або рукописних текстів. За своїми специфічними особливостями екранні засоби можна поділити на статичні екранні засоби  і динамічні екранні засоби  навчання.

Статичні екранні засоби навчання. Діапозитиви - це окремі кадри фотоплівки, на яких зафіксована навчальна інформація. (Наприклад, явищ і процесів, малюнків, руко­писних, друкованих текстів, графіків, діаграм, таблиць тощо.) Такі діапозитиви можуть бути монохромними або кольоровими. Демонстрація здійснюється за допомогою діапроекторів.

Транспаранти (до графопроектора) - це окремі кадри (в більшості розмірами 250х250 мм), на яких навчальна інформація зафіксована фотографічним або іншим способом на прозорій плівці. Демонструються транспаранти за допомогою графопроекторів. На відміну від діапозитивів для унаочнення складного явища чи процесу можна виготовити декілька траспарантів, що дає можливість при накладанні один на одного показати динаміку побудови об'єкту вивчення.

Епіпроекції - це окремі кадри з непрозорою основою (в більшості розмірами 140х140 мм), на яких зафіксована навчальна інформація демонструються  епіпроекції спеціальним  про­екційним  приладом "Епіпроектор". За його допомогою можна показати на екрані зобра­ження окремих малюнків, друкованих текстів з книжок та журналів, рукописів з учнівських зошитів тощо. Епіпроекції можуть використовуватись і за допомогою сучасних комплексів телевізійної апаратури.

Діафільми - це сукупність кадрів, змонтованих у певній послі­довності на одній плівці. На них фотографічним способом зафіксовано  зображення об'єктів вивчення, яке необхідне, на думку автора діафільму, для пояснення вчителем окремої теми чи розділу програми, що вивчається на протязі одного або кількох занять.

Динамічні екранні засоби навчання. Неозвучені кінофрагменти, відеозаписи - це сукупність певної кількості кадрів, змонтованих на одній кіноплівці, відеокасеті. Демо­нстра­ція таких кіноплівок за допомогою кінопроектора, відеопроектора, відеомагнітофона дає змогу одержати на екані конкретне чи опосередковане динамічне зображення явищ і про­цесів, що вивчаються.

Кінокільцівки - це певна частина одного кінофрагмента, у кадрах якого зафіксовано зображення послідовних фаз, як правило, одного циклічного процесу або явища. Кіно­кіль­цівку можна безперервно демонструвати багато разів для показу і пояснення закономірностей перебігу процеса чи явища, які вивчаються, так як кіноплівка склеєна в кільце.

Екранно-звуковими засобами навчання  є кінофільми та кінофрагменти, дискети для комп'ютерної техніки, телепередачі та відеозаписи. Навчальні кінофільми можуть складатися з однієї або декількох частин, що розраховані на унаочнення і пояснення цілої теми, яка вивчається на протязі одного, або кількох занять.

Озвучені кінофрагменти - це окремі логічно закінчені частини кінофільмів, які розраховані на унаочнення та пояснення окремого питання, яке вивчається на занятті. Як і кінофільми, вони можуть бути кольоровими або монохромними. Для демонстрації кінофрагментів, кінофільмів, кінокільцівок використовується кінопроектор.

Дискети, компакт-диски – засоби, на яких може бути зафіксована звукова, наочна, наочно-звукова навчальна інформація про явища та процеси, що вивчаються, демонстрація яких здійснюється при використанні комп’ютерної техніки.

Телевізійні передачі. За інформаційними можливостями це аналогічні до кіно­фраг­ментів, кінофільмів екранно-звукові засоби навчання, що створюються на замовлення Міні­с­терства освіти і демонструються на екранах телевізорів за наперед визначеним розкладом їх використання.

Відеозаписи - це записані на магнітну стрічку відеокасети, навчальні телепередачі або окремі відеофрагменти. Такі відеокасети - із відеозаписами надсилаються у магазини для продажу школам. Відеозаписи можуть створюватись і вчителями шкіл самостійно, за допомогою відеомагнітофона та теле- (відео-) камери.

.2  Апаратне зебезпечення та технічне обладнання

Проекційна  апаратура - діапроектори,  графопроектори, епіпроектори, які при­зна­чені для демонстрації на екран зображень малюнків, схем, надписів, тощо, зафіксованих у кадрах діафільмів, діапозитивів, транспарантів, епіпроекцій.

Звуковідтворююча апаратура - це магнітофони, електропро­гравачі, які призначені для відтворення звукової фонограми, записаній на магнітній стрічці або на платівці.

Телевізійна апаратура - це телевізори, відеопроектори, відеомагнітофони, відео­камери, відеоплеєри.

Комплекс проекційної та звуковідтворюючої апаратури - це кінопроектори для демонстрації кінокільцівок, кінофрагментів, кінофіль­мів, озвучених чи не озвучених.

Комплекс технічних пристосувань та пристроїв - це екрани для проекції зображень, прилади для дистанційного включення апаратури ТЗН, механізми для затемнення навчаль­но­го приміщення, включення (виключення) освітлення.

Комплекс комп'ютерної техніки – це сукупність засобів комп’ютерної техніки та спряжених із нею технічних пристроїв для відтворення звукової, наочної, наочно-звукової навчальної інформаціі, яка зберігається на магнітних носіях та компакт-дисках. Відтворення може бути звуковим, екранним, у вигляді твердих копій.

Проведений аналіз складових елементів комплексу ТЗН, які можуть вико­рис­тову­ватися у процесі навчання показує, що до нього входять принципово різні за призначенням, формою та специфікою передачі учням закладеної у них навчальної інформації. Тому для зручності аналізу дидактичних можливостей ТЗН їх необхідно класифікувати.

2.3 Класифікація ТЗН

Сьогодні   у   педагогічній   літературі   не   існує   єдиної загальноприйнятої класи­фі­ка­ції ТЗН. Це пояснюється перш за все, складністю завдання та застосування різних підходів до класифікації, які відрізняються між собою змістом принципів, покладених в основу класифікації.

Наприклад:

-          за характером повідомлення навчальної інформації;

-          за призначенням;

-          за навчальними предметами;

-          за характером побудови змісту інформаційного фонду.

Аналізуючи різні підходи до класифікації [21; 69; 71; 85 і ін], можна відзначити, що до основних ознак відносяться наявність чи відсутність у ТЗН можливостей:

-          виконувати інформаційні функції подачі навчальної інформації, необхідної для формування в учнів знань,   умінь та навичок та застосовування їх у практичній діяльності;

-          виконувати організаційно-технічні функції для розкодування інформації, закла­деної у інформаційному фонді і передачі її учням;

-          використовувати різні форми передачі навчальної інформації учням, зокрема, статичність і динамічність показу наочності;

-          застосування з дидактичним призначенням ілюстрації до пояснень вчителя або як автономне (самостійне) джерело навчальної інфрмації.

На нашу думку, класифікацію ТЗН доцільно зробити у вигляді схеми, яка враховує інформаційні і організаційно-технічні можливості кожного елементу комлексу ТЗН, форму і специфіку подачі за їх допомогою навчальної інформації. Дидактичну роль і призначення не слід враховувати при побудові класифікаційної схеми, оскільки вони у більшості випадків визначаються вчителем, як суб'єктом на основі аналізу змісту навчальної інформації, інформаційного фонду та технічних можливостей ТЗН, а також завдань кожного начального заняття або окремого його етапу.

Точне визначення кожного елементу комплексу ТЗН, це перший крок до оптимізації процесу побудови ефективної методики їх використання на заняттях. Саме класифікація дає вчителю важливу інформацію про форми подачі навчальної інформації, їх співвідношення, що допоможе вчителю визначити комплекс необхідних методів та прийомів організації пізнава4льної діяльності учнів на заняттях, для одержання очікуваних педагогіних наслідків.

Апаратура статичної проекції

Статичні засоби навчання - це система засобів, в якій носіями інформації служать діафільми,  епіфільми, кодограми, мікрофільми. Пристрої для демонстрації таких засобів дістали назву апаратури статичної проекції, оскільки  вони створюють на екрані нерухомі зображення проектованих об'єктів.  Існує два види проекції:  епіпроекція та діапроекція.  Епіпроекція  -  це одержання на екрані збільшеного зображеня об'єктів, виконаних на непрозорій основі. Діапроекція - це формування на екрані збільшених зображень, одержаних з прозорих чи напівпрозорих основах. Прилади для одержання відповідних видів проекції називають  епіпроекторами  та діапроекторами.  До проекторів відносять апарати, які призначені для використаня носіїв інформації лише одного виду (кадропроектори для діапозитивів, фільмоскопи - для діафільмів) та кількох видів  (універсальні  діапроектори, епідіаскопи).

Освітлювально-проекційна система сучасних проекторів склада­є­ть­ся­  з: 

джерела  світла  (проекційної лампи);

рефлектора (сферичного дзеркала);

конденсора (система лінз в металевій оправі);

теплового фільтра

проекційного об’єктива.

Всі сучасні проектори живляться від мережі напругою 220 В. Тому  використовувати  їх  в  навчально-виховному процесі може лише учитель чи лаборант. Проекційні лампи, встановлені в них, створюють світловий потік,  достатній для використання їх в затемнених чи напівзатемнених приміщеннях.

Кодоскоп призначений для демострування стандартних транспорантів (150х150мм) або малюнків, та інших зображень на прозорому виконаних матеріалі. Кодоскоп (графопроектор) призначений для використання у навчальному закладі замість класної дошки. Носіями інформації для кодоскопів можуть бути великогабаритні плівкові чи скляні діапозитиви чи транспоранти. Зовнішній вигляд кодоскопа подано на малюнку 2.

            Елементи прекційно-освітлювальної системи кодоскопа (рефл­ек­то­р, конденсор і плоке дзеркало), а також вентилятор  для охолодження проекційної лампи розташовані у металевому  корпусі 1. Проекційний об'єктив 3 закріплено на стальному  кронштейні 2 над скляним педметним столиком 6. Наведення зображення на чіткість виконується за допомогою гвинта 4.  Вмикається кодоскоп двома вимикачами 5: спочатку вмикаєтся вентилятор, потім освітлювальна лампа. Якщо вентилятор не увімкнений, лампа світитись не буде.

За допомогою графо­про­ек­то­ра можна демострувати різні досліди, які виконуються в прозорому посуді чи з допомогою прозорих приладів. Навчальні посібники для кодоскопа можуть бути виконанні серійно і проектуватися послідовно, чим досягається в апаратурі статичної проекції деяка динаміка, імітація руху. За допомогою графопроектрора педагог може продемострувати сам процес пошуку закономірності. Пропонуючи закінчений фрагмент або  матеріал  для  висновку учням , учитель,  накладаючи транспоранти, поетапно може розкрити хід думок у пошук правильного розв’язку задачі тощо. Доцільно використовувати класну оптичну дошку у комп'ютерних класах, щоб уникнути забруднення апаратури пилом.

В школах використовують кодоскопи "ППЛ","Lech","Лектор-2000". Встано­вле­ні лампи, створюють світловий потік потужністю до 2000 лм достатні для формування зображення до 2,8х2,8 м² в затамнених приміщеннях для аудиторії до 250 чоловік.

Епіпроектор призначений  для  проектування на екран плоских непрозорих плоских зображень (малюнків, схем, фотографій тощо), а також дрібних непрозорих об’ємних об’єктів(кристалів, шкал, пристроїв, тощо). Схему утворення зображення подано на малюнку 3.

В багатьох навчальних закладах зустрічається ще епідіапроектор старого виробництва "ЕПД-1". Це – комбінований проекційний апарат, який може працювати в режимі  діапроекції і епіпроекції.

В цих апаратах передбачено  можливість проекції діапозитивів розміром 50х50 мм, 45х60 мм, 85х85 мм та плоских непрозорих об'єктів (розміром до 140х140 мм). Максимальне зображення створюване епіпроекторами не перевищує 1,5х1,5 м².

Для роботи  у  режимі  епіпроекції рукоятку перемикача видів проекції повертають за годинниковою стрілкою (при цьому рефлектор займе положення,  яке позначено суцільною лінією). У цьому режимі вектор світлового потоку спрямовано на предметний  столик  1, на якому розміщується об'єкт проекції і,   відбившись від нього, потрапляє  на  плоске  дзеркало 2,  що  срямовує його на проекційний об'єктив 3 і далі на екран. Щоб збільшити освітленість предметного столика, у корпусі приладу є три плоских дзеркала. Для того, щоб покласти на предметний столик 1 об'єкт проекції, треба натиснути на його важелі вниз. Завдяки пружинам об'єкт проекції, покладений на предметний столик, займе робоче положення.

Вмикання проекційної лампи здійснюїться вимикачем,  розташованим на передній стінці корпусу.  Чіткості зображення  досягають переміщенням об'єктива 8.

У режимі  проекції світловий потік дуже малий, тому аппарат можна використовувати в повністю затемненому приміщенні для невеликої групи глядачів (10-15 осіб). Найбільшої освітленості екрана досягають, якщо всановити прилад на відстані 3,5 м від нього.

Якщо демонстрація буде здійснюватись в режимі діапроекції, то необхідно повернути рукоятку перемикача видів проекції проти  годинникової стрілки, рефлектор 5 при цьому займе положення, яке на мал.3. позначено пунктиром. При цьому світловий потік, утворений

джерелом  світла  4,  буде спрямовано через конденсор 6 на об'єкт проекції (прозорий), розташований в отворі і рамці для діапозитивів 7,  проекційний об'єктив 8 і далі на екран. Рамку 7 пересувають в той або інший бік і встановлючи  в її пази діапозитиви.

Особливістю епіпроектора  ЕП-1 є те,  що в ньому застосовано потужну галогенну лапму. Світлова потужність приладу  дає  змогу використовувати його навіть при неповному затемненні приміщення.

     2.4  Ефективність використання ТЗН

Аналіз практики застосування ТЗН показує, що наявність у закладах освіти апарату­ри, технічних пристосувань для викорис­тання інформаційних фондів, звукових, екранних, екранно-звукових засобів навчання, не завжди супроводжується помітним підвищенням якості знань учнів, рівня сформованості умінь та навичок їх застосувати у практичній діяль­но­сті. Мають місце непоодинокі випадки організаційно і методично непродуманого викорис­тання кінофільмів, навчальних телепередач, кінофрагментів, кінокільцівок, фоноза­писів. Про­ведені спеціальні дослідження показують, що після застосування зазначених видів ТЗН, якість знань учнів за кількістю повних і правильних відповідей на запитання становить у середньому: для кінофільмів та фрагментів - 40-60%, навчальних телепередач - 35-45%, відеозаписів - 60-70%, статичних екранних засобів - 50-60%. При цьому після уроків у бага­тьох випадках в учнів спостерігаються процеси зниження повноцінності окремих фізіо­логічних функцій організму, що негативно позначається на проведенні наступних занять. Це: гостроти зору на 20-30%, лабільності нервових процесів у корі головного мозку на 15-25%, швидкості виконання розрахункових дій на 15-25%, збільшення латентного періоду реакції на світлові та зорові подразники на 15-25%. [17; 18; 22].

Причин малоефективного використання ТЗН багато. Назвемо, на нашу думку, основні з них. Перша група причин - це застосування проекційної апаратури з низькими світловими потоками та необхідність практично повного затемнення навчального кабінету, що погіршує вентиляцію і мікроклімат приміщення. Перегляд навчальних телепередач, відеозаписів за допомогою телевізорів з  розмірами екрану менше 54 см по діагоналі. Прослуховування фоно­записів без виносних гучномовців, внаслідок чого створюються ситуації, коли учні на перших партах знаходяться у зоні підвищеного рівня звукового тиску.

2.5. Забезпеченість ТЗН закладів освіти.

Сьогодні перелік апаратури ТЗН, яка використовується у закладах освіти, складає приблизно 35 назв [21; 51; 69; 71; 110; 111; 113 і ін.]. Проте аналіз технічних   можливостей,   наприклад, діапроекторів, свідчить, що вони в основному з ручним управлінням, низьким світловим потоком, який навіть при повному затемненні приміщення може забезпечити яскравість екрану лише у межах 10-25 ніт (норма становить не менше 35 ніт). Розміщувати такі діапроектори для одержання зображення площею не менше 2 м² можна на відстані 4-6 м від екрану. Тобто посередині навчального кабінету, аудиторії, що не відповідає правилам техніки безпеки. У окремих діапроекторів застосовуються малоефективні  енергоємні про­ек­цій­ні лампи, що призводить до їх швидкого   перегріву,   споживання значної кількості елек­тро­енергії. Виняток становлять діапроектори "ЛЕТІ-66", "Альфа - 35-50", "Лектор-600", але і вони мають  певні недоліки, не є універсальними. За допомогою "ЛЕТІ-66", "Лектор-600" можна  демонструвати лише діафільми (діапозитиви із складною приставкою),  а діа­про­ек­тор "Альфа - 35-50" розрахований на демонстрацію лише діапозитивів. Крім того, ці і інші діа­проектори такого класу виготовляються за межами України, а значить масова поставка у заклади освіти потребує великих коштів. Дещо краща справа з кінопроекційною апаратурою. На Україні вже  давно було налагоджено випуск кінопересувок типу "Україна", "Радуга". Тех­нічні можливості останніх моделей "Україна-7", "Радуга-2М" мають певні переваги перед попередніми. Зокрема, викорис­товуються економічні з підвищеним світловим   потоком   галогенні проекційні лампи. Оптичні дані об'єктивів дозволяють розміщувати їх біля задньої стінки навчального кабінету, не перекриваючи проходи між партами.

Кінопересувка "Радуга-2М" має внутрішній і виносний динаміки, пульт дистан­цій­ного керування. Вона може бути легко перенесена у інший навчальний кабінет. Крім того, максимально спрощена система включення кінопроектора. Для цього необхідно лише увімк­ну­ти один електричний кабель і за допомогою кнопочного пульта здійснювати демонстрацію  кінофільмів. У повністю затемненому   приміщенні світловий потік і оптична система кіно­пересувки дозволяють одержати розміри зображення на екрані площею більше 2 м² при забезпеченні яскравості у центрі екрану не менше 35 ніт.

Кіноустановка "Україна-7" теж  дозволяє одержувати зобра­ження площею більше 2 м² яскравістю у центрі екрану не менше  35 ніт, при розміщенні її біля задньої стінки нав­ча­ль­ного кабінету. Але технічні дані кіноустановки значно відрізняються віл "Радуга-2М", що у окремих випадках може позитивно і негативно впливати на   її використання в умових школи.

До позитивних факторів слід віднести наявність автономного у роботі універсального підсилювача звукових коливань, який можна використовувати для підсилювання звукових сигналів, одержанних з мікрофона, магнітофона, електоропрогравача. Велика вихідна потуж­ність  звукових сигналів на два гучномовці. Проте "Україна-7" і кінопе­ресувка "Радуга-2М" мають і ряд конструктивних особливостей, які створюють для вчителів певні незручності у їх використанні. Це перш за все складність зарядки кіноплівки. Неможливість зупинити рух кіноплівки, без її пошкодження, для тривалого розгляду (2-3 хв.) окремого кадру (при­йом "стоп-кадр"). Крім того, кіноустановка "Україна-7" має велику вагу і складається з чоти­рьох окремих блоків, з'єднанних п'ятьма  електричними кабелями, що  значно  ускладнює  про­цес перенесення її у інші навчальні кабінети та підготовку до роботи. У кіноустановці "Україна-7" відсутній дистанційний пульт керування.

Для створення  можливостей демонстрації екранних, екранно-звукових засобів у неза­темненному приміщенні, у окремих школах застосовуються екрани на просвіт. Чи доцільно їх використовувати?

Ця проблема вирішується неоднозначне. З однієї сторони екрани на просвіт харак­те­ри­зуються великою яскравістю при куті спостереження 90^е до площини екрану, що дає мож­ли­вість здійснювати перегляд зображення при незатемненному приміщенні. З другої сто­ро­ни, облад­нання денних екранів потребує додаткових площ для розміщення проекційної апаратури, дзеркал. Як правило, з цією метою викорис­товується препараторське приміщення навчального кабінету. Це створює певні незручності для підготовки та проведення лабора­то­р­них дослідів. Крім того, денні екрани навчальних кабінетів мають невеликі розміри 1-1,2 м² і характерізуються різким спадом рівня яскравості екрану при зменшенні кута спо­сте­ре­жен­ня. Для всіх учнів навчального кабінету кут спостереження коливається у межах 45-90°, а при зменшенні цього кута лише до 80° яскравість знижується у 2 рази.

Співставляючи вищенаведені особливості  використання денних екранів, слід від­зна­чати, що невеликий оптимальний розмір кута розгляду зображення, невисокий коефіцієнт пропускання світла (0,6), невелика площа екрану на просвіт, необхідність використання додаткових площ, зводять нанівець переваги перегляду зображень у незатемнен­ному при­міщенні. Не досить технічно досконала і телевізійна апаратура ТЗН. Телевізори мають в основ­ному малі розміри екрану, відсутні виносні гучномовці. Усе це не створює сприят­ливих умов для якісного сприймання телевізійної інформації усіма учнями, особливо тим, які розміщені на останніх партах навчального кабінету, аудіторії.

Для систематичного використання навчальних телепередач, відеозаписів бажано мати відеомагнітофони, відеоплеєри, відеокамери. Проте сьогодні спеціально розробленої для закладів освіти відеотехніки немає.

Зниження ефективності застосування ТЗН  може виникати  у наслідок: недостатньої кількості копій інформаційного фонду (кінофільмів, кінофрагментів,  кінокільцівок,   дискет, відео­записів телепередач, діафільмів, діапозитивів, транспарантів) для закладів освіти. Є окремі цілі розділи навчальних програм, які не забезпечені відповідним інформаційним фон­дом кінофільмів, кіно-фрагментів, телепередач, відеозаписів, спеціально виготовлених серій транспорантів, дискет для комп'ютерної техніки.

                                                    Висновок

Технічні засоби навчання можна класифікувати за різними ознаками, зокрема: за призначенням - широкого (використовуються незалежно від віку, у різних галузях знань, на всіх видах занять, не лише з метою подання певних відомостей, а й для контролю за їх засвоєнням) і спеціального (пристрої, які подають відомості про динамічну суть процесів, будову механізмів і взаємодію їхніх елементів); виконуваними функціями (засоби подання даних і засоби контролю знань); способом впливу (візуальні - вплив лише на органи зору, аудитивні - вплив лише на слухові органи та аудіовізуальні - одночасний вплив на органи.

                                              Використана література

.

1.                Актуальні питання інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів_// Комп’ютер школі та сім’ї. – 2002 – №6 – С.3 – 10. 
2.                Використання комп’ютерів у процесі трудового навчання учнів у школі_// Рідна школа – 2000 – №10 – С. 36-38. 
3.                Гуревич Р. С. Чи потрібен комп’ютер на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти – 2001. –№2 – С.6-10. 
4.                Гуревич Р С., Шестопалюк О. В., Шевченко Л.С. "Застосування мультимедійних засобів навчання та глобальних інформаційних мереж у наукових дослідженнях". 
5.                Дідух В. Політехнічна освіта в процесі трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1999. №3. - С.27-29. 
6.                Осипов О. "Створення та використання демонстраційної наочності на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1999.-№2. – С.35-38. 

 А.М.Гуржій, Ю.О.Жук, В.П.Волинський Засоби навчання: навчальний посібник. –К., ІЗМН, 1997. –208 с.

7.        Блюменау  Д.И.  Информация  и  информационный  сервис.  - Л.:Наука, 1989. -194с.

8.        В.Н.Исаев, Е.В.Высокович. Класс будущего? Инструменты формирования личности //Компютеры + программы №7-8. С.55-59.

9        Величко С.П., Царенко Технічні засоби навчання. -

10.        Верлань А.Ф., Тверезовська Л.О., Федорчук В.А. Інформаційні технології в сучасній школі – Кам’янець-Подільський, 1996.- 72 с.

11.        Верхлин В.Н. Технические средства обучения на уроках физической культуры: Кн. для учителя.-М.: Просвещение, 1990.-79 с

12.        Виготовлення наочних посібників за допомогою комп’ютерної та копіювальної техніки. Методика їхнього використання (методичний посібник) – Підготовлено за матеріалами компанії 3М.-Київ, 1999.- 24 с.

13.        Вільямс Р., Маклін К. Комп’ютери в школі: Пер. з англ. – К.: Рад.шк., 1988. – 295 с.

14.        Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. -М.:Изд-во Москов.ун-та, 1998. - 265с.

15.     Денисов А.Е.,  Казанский В.М. Дидактический принципы применения средств обучения. -К., 1982.

1 .    Дрига И.И.,  Рах Г.И. Технические средства обучения в общеобразовательной школе. -М.:Просвещение, 1985.

.1.     Духовна М.М.  Технічні засоби навчання.  -К.: Вища школа, 1982. - 239с.

Презентація: